База даних вразливостей інформаційної безпеки  значно збільшилася за останні роки. Це, зі свого боку, створює величезний потенціал для зловмисників і хакерів. Будь-яка вразливість може стати способом реалізації успішної кібератаки. Однак, багато компаній не приділяють належної уваги вразливостям і не мають чіткої стратегії для їх ефективного усунення. Часто компанії використовують усі свої ресурси не в тих місцях, що не лише не вирішує проблеми, а й уповільнює роботу всіх систем.

Вразливість – це слабке місце в інформаційній екосистемі компанії, яке може бути використане для атаки на її кіберпростір, IT-інфраструктуру, програмні додатки, цифрові активи тощо. Також уразливості є «відмінним» інструментом кіберзлочинця для отримання несанкціонованого доступу до системи, компрометації та крадіжки даних. Успішне використання вразливостей надає можливість кіберзлочинцю встановити шкідливі ПЗ, запустити шкідливі коди, завдяки чому отримувати доступ до облікових записів користувачів та здійснювати крадіжку даних. Існує безліч варіантів використання вразливостей: SQL-ін’єкція, міжсайтовий скриптинг (XSS), атаки за допомогою веб-шелів (код, за допомогою якого можна керувати пошкодженим пристроєм) та експлойтів (вид шкідливої ​​програми) з відкритим вихідним кодом.

Існує кілька категорій вразливостей:

• апаратні
• вразливості ПЗ
• мережеві
• вразливість персоналу
• вразливість сайту

Усунення вразливостей – це процес пошуку, усунення та нейтралізації вразливостей безпеки в IT-середовищі компанії (комп’ютери, цифрові активи, мережі, веб-додатки, мобільні пристрої тощо). Процес усунення вразливостей складається з кількох етапів.

Усунення є ключовим етапом у процесі управління вразливостями та має вирішальне значення для захисту мереж, запобігання втраті даних та забезпечення безперервності бізнесу. На цьому етапі відбувається процес нейтралізації та/або усунення активних вразливостей чи загроз безпеки. Процедура усунення сприяє зниженню ймовірності втрати даних, витоку даних, DDoS-атак, шкідливих програм та фішингу. Процес виправлення – це співпраця команд з розробки, управління ризиками та безпеки для визначення економічно ефективного способу усунення вразливостей.

Усунення вразливостей здійснюється за допомогою інноваційних методів обробки даних, аналітики загроз та автоматизованих алгоритмів прогнозування. Такі методи допомагають визначити вразливості та встановити пріоритетність для кожної з них.

Процес виправлення включає:

• пошук та/або ідентифікація вразливостей – пошук помилок у коді та конфігурації програмного забезпечення, такі як некоректні процеси автентифікації та елементи керування безпекою. Перевірки щодо нових вразливостей мають бути регулярними. Пошук вразливостей відбувається за допомогою сканування та тестування додатків, системи та мережі;
• пріоритизація вразливостей за рівнем ризику (від високого до низького) – виявлення та розставлення пріоритету кожної вразливості за критеріями: ризики, масштаб та складність усунення вразливості;
• пряма нейтралізація вразливостей для мінімального або відсутнього ризику для системи – усунення слабких місць за допомогою виправлення помилки, оновлення, удосконалення, видалення неактивних компонентів;
• регулярний моніторинг систем, пристроїв та мереж – забезпечення безперервного моніторингу мережі в режимі реального часу та сканування на наявність потенційних вразливостей для оперативного реагування на них.

Поліпшити процес усунення вразливостей можна за допомогою:

• впровадження рішення щодо управління вразливостями
• впровадження KPI: загальний прогрес (% усунених вразливостей); ефективність (показник успішності усунення вразливостей із високим ризиком); швидкість (як швидко усуваються вразливості); продуктивність (час, що йде на виправлення вразливостей/приблизний показник чистого прибутку чи збитку);
• використання інструментів для створення звітів щодо вразливостей.

Сьогодні дані становлять найбільшу цінність бізнесу незалежно від сфери діяльності. Успішна діяльність передбачає забезпечення якісної взаємодії з даними та їхнє використання (фінансова звітність, записи пацієнтів, бізнес-план тощо). Водночас збільшується ризик витоку даних, що робить критично важливим питання забезпечення належного захисту даних.

Можна виділити 2 типи даних, якими володіють підприємства:

• критично важливі бізнес-дані – набори даних, необхідні для повноцінної діяльності (фінансові плани, запаси, інтелектуальна власність, комерційна таємниця тощо);
• конфіденційна інформація – інформація про співробітників та зарплати, клієнтів, контракти з партнерами, історію хвороб тощо.

Недоцільно витрачати ресурси та намагатися захистити кожну папку та файл, не враховуючи їхній вміст. Адекватна стратегія кібербезпеки повинна забезпечувати диференційований захист інформаційних активів – фотографії з корпоративу не є критично важливою бізнес-інформацією та не потребують сильного захисту.

Причини сфокусувати увагу на безпеці даних:

1. Витік даних, що передбачає порушення чи крадіжку даних. Причинами витоків може бути: кібератаки хакерів; крадіжка або втрата пристроїв із важливою інформацією; крадіжка даних співробітниками або іншими внутрішніми користувачами (підрядники, партнери тощо); людські помилки.
2. Дотримання нормативно-правових норм. Вимоги відповідності також сприяють забезпеченню безпеки даних (GDPR, CCPA), регулюючи збір, зберігання та використання персональних даних. Недотримання загрожує штрафами, які можуть сягати 20 мільйонів євро або 4% від річного обороту компанії за попередній фінансовий рік.
3. Хмарна безпека. Пандемія спровокувала масовий перехід компаній у хмару, щоб забезпечити працівників можливістю віддаленої роботи. Раніше стратегії захисту даних полягали в захисті систем, де зберігалася конфіденційна інформація. З переходом у хмару така інформація зберігається поза традиційних кордонів. Організаціям необхідно забезпечити стратегію безпеки даних, що дозволяє пріоритезувати їх з урахуванням рівня конфіденційності.
4. Нестача фахівців із кібербезпеки. Така ситуація є причиною обмеженої здатності зниження ризиків порушення безпеки даних, виявлення загроз та реагування на атаки.

Основні функції стратегії безпеки даних:

• Визначення – виявлення ризиків кібербезпеки систем, людей, активів, даних та можливостей;
• Захист – запровадження відповідних засобів контролю безпеки та інших заходів захисту важливих активів;
• Виявлення – забезпечення швидкого виявлення дій та подій, що становлять загрозу безпеці даних;
• Реагування – процедури швидкого реагування на інциденти кібербезпеки;
• Відновлення – дії, спрямовані на швидке відновлення даних та служб.

Технології, що допомагають захистити дані

• Виявлення та класифікація даних – сканування репозиторіїв даних та надання результатів для запобігання збереженню конфіденційних даних у незахищених місцях. Класифікація даних є процес маркування даних за допомогою тегів для захисту даних відповідно до їхньої цінності та нормативних вимог;
• Шифрування даних забезпечує неможливість їх прочитати, внаслідок чого вони не несуть ніякої цінності для зловмисників;
• Динамічна маскування даних (DDM) – метод включає маскування даних у режимі реального часу;
• Поведінковий аналіз користувачів та суб’єктів (UEBA) – основним завданням технології є виявлення підозрілої діяльності, що вказує на загрозу. Технологія корисна для виявлення внутрішніх загроз і злому облікових записів;
• Контроль за змінами та аудит – випадкові та зловмисні заборонені зміни в ІТ-системах можуть призвести до простою та порушень. Ця технологія дозволяє швидко виявити неправильні конфігурації;
• Система управління ідентифікацією та доступом користувачів (IAM) – забезпечує управління звичайними та привілейованими обліковими записами користувачів, а також контролювати доступ користувачів до важливої ​​інформації;
• Резервне копіювання та відновлення – можливість швидкого відновлення даних внаслідок випадкового чи зловмисного видалення даних, пошкодження сервера, цілеспрямованої атаки тощо.