Одним із головних завдань цифрового світу є захист конфіденційної інформації. Це досить ємне і складне завдання, яке також може ускладнитися поганим керуванням даними, неякісною безпекою мережі, захистом кінцевих точок і методами шифрування. Для запобігання наростаючій кількості кібератак необхідно використовувати більш потужні методи кібербезпеки.
Як організації, так і фізичні особи повинні знати основні методи захисту конфіденційних даних, щоб уникнути їх витоку та втрати. Втрата персональних або корпоративних даних може нести руйнівний характер і спричиняти серйозні наслідки.
Конфіденційна інформація – це важлива інформація, яка потребує вищого рівня безпеки даних для запобігання несанкціонованому доступу хакерів або шкідливих програм. Такі дані зазвичай захищені та недоступні стороннім особам. Існують стандарти кібербезпеки та захисту даних, які встановлюються в США – Федеральною торговою комісією (FTC), у Європі – Загальним регламентом захисту даних (GDPR), Австралія – Австралійським центром кібербезпеки (ACSC).
До конфіденційних даних можна віднести:
- Персональні дані (PII);
- Фінансова, банківська інформація, а також інформація про кредитні картки;
- Юридична інформація;
- Медична інформація (PHI);
- Біометричні дані;
- Дані про клієнтів та співробітників;
- Історія пошуку в Інтернеті;
- Комерційна таємниця;
- Дані про бізнес-операції;
- Секретна урядова інформація.
Основні методи захисту конфіденційної інформації:
- Класифікація та організація даних. Під класифікацією даних розуміється процес організації даних за певними категоріями, які спрощують доступ, ранжування даних за критичністю та знижують витрати на зберігання та резервне копіювання. Організація даних дозволяє визначити рівень ризику даних (низький, середній, високий), визначити загальнодоступну та приватну інформацію та застосувати відповідні для кожного рівня конфіденційності заходи безпеки. Політика класифікації дозволяє провести оцінку використання конфіденційних даних, забезпечити кращу конфіденційність та захист даних.
- Шифрування даних. Метод полягає в кодуванні даних криптографами з використанням складних алгоритмів і шифрів для захисту даних від крадіжки або розкриття. У разі крадіжки зашифрованих даних їх майже неможливо розшифрувати без ключа дешифрування. Шифрування даних забезпечує конфіденційність під час передачі інформації та дозволяє виконувати процеси аутентифікації. Компаніям, які працюють із особливо конфіденційними даними, слід використовувати метод шифрування.
- Оцінка на захист персональних даних (DPIA). Це оперативні інструменти для захисту корпоративної інформації, пов’язаної з високим ризиком розкриття особистої інформації. У рамках DPIA організації мають:
- Визначити характер, обсяг, контекст та мету обробки даних;
- Оцінити ризики;
- Визначити заходи кожного ризику;
- Забезпечити відповідність безпековим вимогам.
- Маскування (обфускація) даних – один із способів захисту даних за допомогою заміни оригінальних даних на фіктивні. Маскування даних також використовується всередині компанії, щоб приховати інформацію від розробників, випробувачів та інших фахівців.
- Багатофакторна автентифікація. Використання пароля та аутентифікації є одним із найпростіших методів забезпечення безпеки. Дані великих корпорацій досить часто перебувають у даркнеті. Корпоративні користувачі можуть використовувати багатофакторну автентифікацію та тим самим захистити конфіденційну інформацію.
- Резервні копії. Основою всіх рішень безпеки є управління даними та резервне копіювання. Резервне копіювання слід виконувати щонайменше 1 раз на тиждень.
- Надійна мережна безпека. Передбачається використання безлічі різних рішень безпеки для кращого захисту конфіденційних даних від крадіжки та несанкціонованого доступу. Інструменти для підвищення безпеки:
- ПЗ для захисту від вірусів та шкідливих програм;
- Захист від витоку даних (DLP);
- Система виявлення вторгнень (IDS) та запобігання вторгненням (IPS);
- Брандмауери;
- Віртуальні приватні мережі (VPN);
- Сегментація мережі;
- Інструменти видалення даних.
